Встановлення паркану на прибудинковій території багатоквартирного будинку
Майже кожний багатоквартирний будинок має певну прибудинкову територію. Власники квартир, з метою убезпечення спільного майна, зниження рівня шуму або з інших підстав здійснюють встановлення паркану на такій території.
Однак, факт розміщення паркану породжує декілька питань правового характеру:
Перше питання – це визначення розміру та конфігурації прибудинкової території і, відповідно, визначення місця розташування паркану.
Друге питання, а взагалі, чи є у мешканців будинку правові підстави на встановлення паркану.
Відповідаючи на перше питання слід зазначити, що законодавством України передбачено що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Отже, прибудинкова територія в розумінні зазначеної статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не є саме земельною ділянкою, це територія у межах тієї земельної ділянки на якій розташований багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди.
До складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити (у разі наявності):
- смуга озеленення вздовж стін житлового будинку, місцевий проїзд, тротуар та смуга вздовж фасаду без входів, яка забезпечує проїзд пожежних машин;
- майданчики, які призначені для обслуговування мешканців тільки цього будинку, для відпочинку біля входів в житловий будинок, для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, відпочинку населення, занять фізкультурою, а також території зелених насаджень, пішохідні доріжки, що сполучують вказані майданчики між собою;
- майданчики для сміттєзбірників;
- майданчики для господарських будівель та споруд;
- спеціально обладнані майданчики для паркування автомобілів, що належать мешканцям будинку;
- в’їзди та виїзди підземних гаражів і автостоянок (у разі їх наявності);
- вимощення навколо житлового будинку та ін.
Пунктом 4 статті 42 Земельного кодексу України передбачено, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Отже, без визначення меж земельної ділянки відсутня можливість визначити прибудинкову територію. У такому випадку розміщення паркану може порушувати права інших землекористувачів або землевласників. Паркан може бути встановлено в визначених межах земельної ділянки на якій розташований житловий будинок та належні до нього будівлі і споруди.
Стосовно правових підстав встановлення паркану на прибудинковій території, необхідно зазначити, що статтею 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Також, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак, на сьогодні такий порядок Кабінетом Міністрів України не прийнято, з огляду на що співвласникам багатоквартирного будинку земельні ділянки безоплатно у власність або в постійне користування не можуть бути передані.
З огляду на наведене, слід зазначити, що до прийняття Кабінетом Міністрів України порядку надання земельних ділянок безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку, земельні ділянки можуть надаватися тільки у постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначається що самовільне зайняття земельної ділянки – це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Отже, здійснення фактичного використання земельної ділянки (наприклад, встановлення огорожі прибудинкової території) до моменту отримання рішення про надання у постійне користування земельної ділянки є передчасним.
Також, слід зауважити, що згідно вимог статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», прибудинкова територія належать до об'єктів благоустрою населених пунктів. Статтею 14 цього закону, передбачено, що об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Статтею 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено що об’єкт благоустрою може бути оснащений елементами благоустрою. Так елементами (частинами) об’єктів благоустрою є в т.ч. малі архітектурні форми, до яких належать огорожі, ворота, ґрати. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об’єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
З огляду на наведене, законодавством передбачена можливість розміщення огорожі на прибудинковій території.
Додатково слід зауважити, що роботи з відновлення елементів благоустрою прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків входять до «Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406.
Однак, при здійсненні огородження прибудинкової території, необхідно враховувати вимоги статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», якою громадяни у сфері благоустрою населених пунктів наділені правом в.ч. користуватись об'єктами благоустрою населених пунктів.
