Представництво за довіреністю
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ст. 237 ЦК України).
Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Довіреність - це письмовий документ, яким особа (фізична або юридична) уповноважуєте конкретну людину (представника) на вчинення певних дій від її імені (ст. 244 ЦК України).
Статтею 245 ЦК України визначено що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Законодавством України встановлено, що правочини вчиняються у певній формі. Так статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Стаття 208 ЦК України визначає перелік видів правочинів, які належить вчиняти тільки у письмовій формі. До таких правочинів відносяться:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Також, статтею 209 ЦК України вказано, що у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, з огляду на наведене вище, враховуючи, що довіреність це тільки письмовий документ, слід зазначити, що довіреність може бути оформлена у простій письмовій формі або може бути посвідчена нотаріально.
Нотаріальне посвідчення довіреності, згідно вимог статті 34 ЗУ «Про нотаріат» здійснюють нотаріуси.
Також, законодавство наділяє правом посвідчувати довіреності певних посадових осіб. Довіреності посвідчені такими особами прирівнюються до нотаріально посвідчених.
Так це наступні довіреності:
- військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем.
- військовослужбовця, в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця, може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.
- особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора.
- особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.
- суб'єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Однак існують певні види довіреностей, які хоча і можуть посвідчуватися певними посадовими особами, але не прирівнюються до нотаріально посвідчених. Такою є довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо), яка може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
Стаття 238 ЦК України встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (не можна за дорученням скласти заповіт, не можна за дорученням укласти або розірвати шлюб в РАЦСі).
Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Довіреність може видаватися як на певний строк так і безстроково. Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Статтею 248 ЦК України визначені підстави припинення довіреності, а саме:
1) закінчення строку довіреності;
2) скасування довіреності особою, яка її видала;
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;
7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
