Відповідальність за прострочення виконання грошових зобов’язань
В ч. 1 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, грошовим зобов’язанням є зобов’язання кредитора сплатити гроші боржнику, а кредитор має права вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто відповідальність, яка встановлена ч. 2 ст. 625 ЦК України, настає тільки у разі настання прострочення виконання зобов’язання боржником. У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В п. 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18 вказано: «Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
Дуже часто у осіб, які взяли кредит у банківській установі, виникають питання щодо правомірності стягнення коштів банком за прострочення виконання зобов’язання боржником на підставі статі 625 ЦК України.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц була сформульована правова позиція з питання стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України банками: «…невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».
Заступник начальника відділу «Мереф’янське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги В. А. Гогін вул. Дніпровська, 205, м. Мерефа тел.: (057) 748-21-37
