Запобігання та протидії дискримінації в Україні
06.09.2021 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
Статтею 24 Конституції України встановлено: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
Пункт 2 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» розкриває значення терміну «дискримінація»: дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними».
Особливу увагу треба звернути на те, що не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
Законодавство про запобігання та протидію дискримінації складається з Конституції України, Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та інших нормативних актів.
Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» в ст. 4 визначив сфери суспільних відносин, на які поширюється дія закону: громадсько-політична діяльність; державна служба та служба в органах місцевого самоврядування; правосуддя; трудові відносини; охорона здоров’я; освіта; соціальний захист; житлові відносини; доступ до товарів і послуг на інші сфери суспільних відносин.
В ст. 9 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» наведений перелік суб’єктів, наділених повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації: Верховна Рада України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Кабінет Міністрів України; інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування; громадські організації, фізичні та юридичні особи. З цієї норми закону вбачається, що цей перелік не є вичерпаним. А для досягнення мети, вказані вище суб’єкти у своїй діяльності можуть застосовувати позитивні дії.
Позитивні дії – спеціальні тимчасові заходи, що мають правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, спрямовану на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях для особи та/або групи осіб реалізовувати на рівних підставах права і свободи, надані їм Конституцією і законами України.
В ст.15 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» зазначено, що особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації.
А за порушення законодавства про запобігання та протидію дискримінації винні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Заступник начальника відділу
«Мереф’янське бюро правової допомоги»
Харківського місцевого центру
з надання безоплатної вторинної
правової допомоги В. А. Гогін
вул. Дніпровська, 205, м. Мерефа тел.: (057) 748-21-37
