Спадкування права постійного користування земельною ділянкою, наданої для ведення фермерського господарства
Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
На теперішній час земельне законодавство не передбачає можливості отримати громадянами у постійне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства. Однак, згідно статті 4 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 р. № 2009-XII, у постійне користування земля надавалась громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності до 19.06.2003 року.
Зміна законодавства у частині умов отримання земельних ділянок, не припинила права постійного користування вже наданих земельних ділянок. Отже фізичні особи і на теперішній час мають у постійному користуванні земельні ділянки.
Однак, як вирішується питання щодо правових підстав використання таких земельних ділянок спадкоємцями осіб що отримали земельні ділянки у постійне користування?
З огляду на наведене, слід зазначити, що законодавством України визначено, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку, на який було надано право користування;
3) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю.
Державній реєстрації прав підлягають такі речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, як право постійного користування земельної ділянки.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, окрім:
1) особистих немайнових прав;
2) права на участь у товариствах та права членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) права на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника.
Отже, смерть особи – постійного користувача земельної ділянки не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.
Окремо необхідно зауважити, що Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-17/2005 від 22 вересня 2005 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.
Таким чином, з огляду на наведене, можна зробити висновок, що право постійного користування земельною ділянкою входить до складу спадщини. А за таких підстав, за умови прийняття спадщини, спадкоємець набуває право постійного користування земельною ділянкою.
Начальник відділу «Мереф’янське бюро правової допомоги» М. Куцеконь
тел. 748-21-37
