Відповідальність за невиконання грошових зобов’язань при оплаті за житлово-комунальні послуги
Останнім часом почастішали випадки, коли до відділу «Мереф’янське бюро правової допомоги Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звертаються особи з питанням обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Питання, пов’язані з регулюванням виникнення та виконання зобов’язань містяться в п’ятій книзі п’ятій Цивільного кодексу України «Зобов’язальне право».
Грошове зобов’язання – це зобов’язання, яке виражене в обов’язку боржника сплатити гроші на користь кредитора, а у кредитора є право вимагати від боржника виконання зобов’язання.
У відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях, а в ч. 2 ст. 533 ЦК України визначено, що у разі, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 532 ЦК України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
А у відповідності до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п. 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18 вказано: «Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
А в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц була сформульована правова позиція з питання стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України банками: «…невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».
Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, є правомірними.
Особливу увагу потрібно звернути на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Заступник начальника відділу «Мереф’янське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги В. А. Гогін
вул. Дніпровська, 205, м. Мерефа тел.: (057) 748-21-37
