Огляд практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо видачі обмежувального припису
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Верховний Суд за останні роки сформував єдиний підхід у застосуванні обмежувального припису. Так було сформульовано наступні правові позиції:
1. Факт несплати заінтересованою особою комунальних платежів та аліментів не свідчить про економічне насильство та не є підставою для видачі обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 712/468/19);
2. Сам факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства та застосування судом до кривдника спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству. (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19);
3. Електронні докази у вигляді смс-повідомлень та запису телефонних розмов на підтвердження факту вчинення психологічного насильства повинні враховуватися судом для всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи (постанова Верховного Суду 12 березня 2020 року у справі № 159/4550/19);
4. Факт внесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР за відсутності інших доказів вчинення домашнього насильства не є безумовною підставою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству (постанова Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19 (провадження № 61-13080св19));
5. Факт проведення правоохоронними органами профілактичної бесіди із заінтересованою особою не може свідчити про систематичне насильство щодо заявника (постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/26496/18 (провадження № 61-8819св19));
6. Факт сварок і непорозумінь між подружжям на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту між колишнім подружжям та не підтверджує факту вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом спеціальних заходів (постанова Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19);
7. Спір між сторонами щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дітей або про поділ майна подружжя не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19);
8. Спір щодо користування житловим приміщенням та речами побутового вжитку може бути врегульовано шляхом видачі обмежувального припису за умови доведеності факту економічного насильства (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі
№ 607/10122/19);
9. Притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП ) може бути підставою для застосування заходів обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц);
10. Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18);
11. Вчинення перешкод у спілкуванні з дитиною не може вважатися домашнім насильством, а тому не є підставою для видачі обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 539/132/18);
12. Видача обмежувального припису є обов’язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства (постанова Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19).
13. Відмова кривдника від соціального супроводу дітей, ненадання добровільно матеріальної допомоги на утримання дочки, яка продовжувала навчання, та невідповідальне ставлення до виховання дітей не є безумовною підставою для застосування заходів обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 159/5880/18).
Начальник відділу
«Мереф’янське бюро правової допомоги» М. Куцеконь
тел. 748-21-37
