Поділ майна, набутого у фактичних шлюбних відносинах. Судова практика
У жовтні 2018 року Позивач звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна.
Позовна заява мотивована тим, що 06 липня 1988 року вона зареєструвала шлюб з Відповідачем, в якому перебувала до 09 лютого 1996 року. З січня 1997 року їхні стосунки покращились і вони стали проживати однією сім'єю, вели спільне господарство, придбавали спільне майно. У 1993 році вони на сім'ю, яка складалась із трьох осіб: її, Відповідача та її дочки від першого шлюбу отримали квартиру. З часу отримання квартири вони спільно проживали у цій квартирі, несли витрати по її утриманню. За час проживання з відповідачем вона постійно працювала, має трудовий стаж 31 рік. У квітні 2015 вона вийшла на пенсію. У період спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу вони за спільні кошти придбали на ім'я Відповідача садовий будинок, квартиру, а також в 2009 році вони за спільні кошти придбали автомобіль.
Посилаючись на викладене, та враховуючи уточнені позовні вимоги Позивач просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з Відповідачем з 01 січня 1997 року по 14 вересня 2018 року. Визнати спільною сумісною власністю її та Відповідача майно, а саме: садовий будинок, квартиру та автомобіль.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу Позивача задоволено частково. Рішення Київського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2019 року скасовано, позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна задоволено частково.
Так, судом встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу Позивача та Відповідача у період з 01 січня 2004 року по 14 вересня 2018 року. У порядку поділу спільного майна визначено за Позивачем право власності на: ½ частину квартири, на ½ частку автомобіля.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, враховуючи, що факт спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу, з яким пов'язані юридично значимі наслідки, зокрема, право спільної сумісної власності на майно, придбане чоловіком та жінкою під час такого проживання, законодавчо врегульований нормою статті 74 СК України, тому доказуванню підлягає спільне проживання Позивача та Відповідача у період, починаючи з 01 січня 2004 року (дати набрання чинності СК України). Викладені письмові докази апеляційний суд визнав належними та в сукупності з показаннями вказаних свідків вони підтверджують факт спільного проживання Позивача та Відповідача однією сім'єю без шлюбу у період із 01 січня 2004 року по 14 січня 2018 року, оскільки вони вели спільне господарство, в тому числі, були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, оскільки із технічного паспорту на садовий будинок убачається, що садовий будинок (головна річ) збудований у 1989 році, тобто в період шлюбу Позивача з Відповідачем. Позивач, пред'явивши позов про визнання вказаного садового будинку спільною сумісною власністю її та Відповідача посилалася на вимоги статті 74 СК України, які не можуть бути застосовані до вказаних позовних вимог, оскільки на час придбання (побудови) цього садового будинку вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з Відповідачем та правовідносини, що склалися регулюються нормами чинного, на той час, Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Не погоджуючись з наведеною постановою спадкоємець відповідача звернувся до суду з касаційної скаргою.
Однак постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 552/5693/18 від 14 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову – без змін.
Завідувач сектору
«Мереф’янське бюро правової допомоги»
М. Куцеконь
тел. 748-21-37
