Верховний Суд зробив висновок, щодо сплати аліментів з коштів, отриманих із продажу квартири
Так, заявник звернувся до суду зі скаргою на дії начальника районного відділу державної виконавчої служби. Скарга мотивована тим, що у провадженні відділу державної виконавчої служби на виконанні знаходиться виконавчий лист про стягнення з нього на користь колишньої дружини аліментів на утримання дочки.
В обґрунтування правової позиції заявник зазначає що у порядку спадкування за законом, після померлої матері він набув право власності на 1/2 частку квартири, інша 1/2 частка квартири належала йому відповідно до свідоцтва про право власності на житло.
На підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом позивач здійснив продаж вищевказаної квартири.
За результатом розгляду заяви колишньої дружини про проведення перерахунку аліментів з урахуванням доходу, отриманого боржником від відчуження нерухомого майна, начальником виконавчої служби було включено до доходів, з яких утримуються аліменти, вартість продажу заявником вказаної вище квартири, що призвело до виникнення у заявника заборгованості зі сплати аліментів.
Заявник не погодився з даним розрахунком заборгованості та звернувся до суду з відповідною скаргою. В скарзі заявник зазначив, що державний виконавець при визначенні розміру аліментів необґрунтовано включив до його доходів грошові кошти, отримані від продажу квартири.
Ухвалою районного суду скаргу задоволено. Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу районного суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду постанову Київського апеляційного суду скасовано, ухвалу районного суду залишено в силі.
Ухвалюючи таке рішення, Верховний Суд звернув увагу що згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.
Таким чином, положення пункту 172.1 статті 172 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню. Системний аналіз положень пункту 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а також наведених вище положень ПК України, дає підстави для висновку, що за відсутності заробітку (доходу) та нарахованих на нього податків, відсутні підстави для нарахування аліментів на отриманий платником аліментів грошовий еквівалент вартості реалізованого ним нерухомого майна (квартири).
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що отримані заявником кошти від продажу майна у розумінні положень статті 81, частини першої статті 195 СК України та пункту 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, не є фактичним заробітком платника аліментів, а є грошовим еквівалентом майна, що належало йому до продажу.
Завідувач сектору
«Мереф’янське бюро правової допомоги»
М. Куцеконь
тел. 748-21-37
