Яку роботу можна виконувати дистанційно — роз’яснення Держпраці
Дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. Законодавство не містить визначеного переліку робіт, які можуть виконуватися дистанційно.
Отже, роботодавець самостійно вирішує, чи може робота виконуватися поза межами підприємства. Наприклад, якщо це продаж товарів у магазині або виробництво на заводі, працівники можуть працювати виключно на території підприємства.
Однак, якщо йдеться про адміністративну роботу, яку цілком можливо виконувати поза приміщеннями роботодавця, то працівника можна перевести на дистанційну роботу. Окрім цього, статтею 602 Кодексу законів про працю України передбачається, що за можливості й наявності ресурсів дозволяється переводити на дистанційну роботу:
- вагітних жінок;
- працівників, котрі мають дитину віком до трьох років або доглядають за дитиною до шести років (за медичними показаннями);
- працівників, котрі мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
- батьків чи опікунів дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
- працівників, щодо яких на робочому місці були вчинені дії з ознаками дискримінації тимчасово на два місяці.
Завідувач сектору «Мереф’янське бюро правової допомоги»
М. Куцеконь тел. 748-21-37
