Біологічний батько не повинен сплачувати аліменти, якщо дитину всиновив інший чоловік: правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що біологічний батько не повинен сплачувати аліменти, якщо дитину всиновив інший чоловік.
Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 522/5039/21 (провадження № 61-4147св22).
Так під час розгляду даної справи було встановлено, що Позивачка розлучилась із чоловіком, з яким мала спільну дочку. Чоловік позивачки в новому шлюбі всиновив дитину. Жінка подала позов про стягнення аліментів на утримання дочки з її біологічного батька.
Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки батьківські права та обов'язки щодо усиновленої дитини мають виконуватись як батьком, так і усиновлювачем.
Апеляційний суд погодився з наведеними висновками, проте зменшив розмір стягнутих аліментів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення і відмовив у задоволенні позову, зробивши такі правові висновки.
Згідно з ч. 1 ст. 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками й особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права й обов'язки між усиновленою особою та усиновлювачем і його родичами за походженням (ч. 3 ст. 232 СК України).
Частинами 4, 5 ст. 232 СК України визначено, що усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права й накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача в такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Верховний Суд зауважив, що аналіз вищенаведених положень сімейного законодавства свідчить про те, що обов'язок утримувати дитину до її повноліття заснований на факті батьківства, натомість усиновлення змінює суб'єктний склад правовідносин матері, батька та дитини.
Тлумачення положень абз. 2 ч. 1 ст. 232 СК України у контексті збереження прав та обов'язків щодо дитини одним із батьків за походженням дає підстави для висновку, що законодавець передбачив можливість дитині, усиновленій однією особою, зберегти правовий зв'язок із батьком або матір'ю за походженням, які не позбавлені батьківських прав та надали згоду на усиновлення.
При цьому таке збереження правового зв'язку можливе лише в спосіб, який виключає ситуацію, у якій у дитини, з юридичної точки зору, будуть одночасно дві матері або два батька.
Тобто в разі усиновлення дитини чоловіком збереження прав та обов'язків між дитиною і її біологічним батьком виключене, однак можливе збереження прав та обов'язків між матір'ю і дитиною.
Відповідно, якщо усиновлювачем є жінка, збереження прав та обов'язків між дитиною і її біологічною матір'ю виключається, але можуть бути збережені права та обов'язки між батьком і дитиною.
Сімейне законодавство України не передбачає обов'язку батька за походженням, чия дитина усиновлена іншим чоловіком, утримувати таку дитину до досягнення нею повноліття.
Завідувач сектору
«Мереф’янське бюро правової допомоги»
М. Куцеконь
тел. 748-21-37