Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо застосування ст. 617 Цивільного кодексу України до відносин із виплати зарплати
Так, колишній працівник підприємства, в межах справи про банкрутство звернулася з позовом до суду про стягнення невиплаченої заробітної плати та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з виплати заробітної плати. Розглядаючи касаційну скаргу відповідача, Велика Палата ВС залишила постанову апеляційного суду без змін.
Під час розгляду справи Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджував, що звільнення позивача зумовлене забезпеченням безпеки працівників у зв'язку з тим, що в березні 2017 року підприємство захопили невідомі озброєні особи. Дану обставину підтверджує науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України. Відповідач вважає такі події обставинами непереборної сили, які знівелювали можливість виконати ним свої зобов'язання щодо проведення розрахунку при звільненні, наданні грошової компенсація за невикористані щорічні відпустки.
Не погоджуючись з такою позицією Відповідача ВП ВС констатувала, що норми трудового законодавства (зокрема, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ч. 5 ст. 97 КЗпП України) свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, установлена ст. 117 КЗпП України (зобов’язання виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців). Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
ВП ВС зауважила, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати в разі наявності обставин непереборної сили.
За ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Виплата заробітної плати працівнику - це обов'язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов'язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.
Отже, положення ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України не можуть бути підставою для звільнення роботодавця від обов'язку виплатити позивачу невиплачену заробітну плату.
Також ВП ВС зазначила, що оскільки виплата заробітної плати працівнику - це обов'язок роботодавця, то ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не може застосовуватися до правовідносин щодо виплати заробітної плати.
Завідувач сектору
«Мереф’янське бюро правової допомоги»
М. Куцеконь
тел. 748-21-37
